Територіально він знаходиться в міському центрі між будівлею Капітолію і річкою.

У Франції домініканський орден часто називають орденом якобінців, через широко відому домініканську церкву св. Якова в Парижі. Звідси прийшла інша назва тулузького монастиря – монастир якобінців.

Будівництво

Орден домініканців був заснований в Тулузі 1214 року св. Домініком і його послідовниками, а споруда монастиря і церкви почала будуватися в 30-х роках XIII століття. Будівництво було завершено тільки в 1385 році.

Надалі обитель не раз розширювалася, були прибудовані каплиця св. Антоніна, обідній зал, галерея навколо внутрішнього двору.

У даний час церква монастиря якобінців в Тулузі вважається одним з кращих представників південнофранцузької готики.

З визначних пам’яток монастиря виділяються дзвіниця, що представляє собою дуже високу 4-х ярусну вежу і мавзолей – похоронна споруда з останками видатного середньовічного богослова Фоми Аквінського, похованого тут у 1369 році і згодом канонізованого церквою.

Стиль

Строгий і стриманий лангедокський стиль не передбачає зайвих прикрас, фасад будівлі зовні прикрашений тільки статуями Горгулі призначені для стоку води з даху.

Із загального стилю дещо вибивається арочний портал з західної сторони будівлі, зроблений в романському стилі. Він був побудований в 30-х роках XIII століття.

Церква має значні розміри, її довжина перевищує вісімдесят метрів.

Стеля

Зсередини дах церкви підтримують високі готичні колони (всього їх двадцять дві), ребра арочної конструкції з’єднує дах будівлі з колоною, дуже схожою на листя пальми. Звідси прийшла відома назва для стелі церкви – “пальма якобінців”.

Дзвіниця

Церковна дзвіниця має висоту понад 45 метрів. Цю високу вежу можна порівняти з легендарною вежею стародавнього Вавилона.

По конструкції ця споруда, збудована в кінці тринадцятого століття, схожа на дзвіницю церкви Сен-Сернен. Вежа має чотири яруси і восьмикутну форму.

Оригінальний шпиль дзвіниці був зруйнований в кінці 18 століття, і до цих пір не відновлений, на відміну від шпиля Сен-серненськой базиліки.

Внутрішнє оздоблення

Зсередини церква виглядає набагато привітніше, ніж зовні. Потоки світла, яке падає через величезні вікна з різнокольоровими скельцями, роблять простір легким і повітряним.

Стелі і стіни прикрашені фігурними розписами, особливо часто зустрічається зображення Окситанського хреста.

Клуатр

Клуатр – галерея навколо внутрішнього двору монастиря, була побудована на рубежі XVIII і XIV століть. Склепіння галереї підтримуються мармуровими колонами. Капітелі колон прикрашені скульптурами і різьбленим орнаментом, що зображує рослини і тварин.

Трапезна

Церковна їдальня була добудована вже після будівлі монастиря. Це величезне приміщення розташовується в східному крилі будівлі, має висоту 17 метрів і входить в число найбільших аналогічних приміщень середньовічної Європи.

У даний час в залі проводяться періодичні виставки.

Каплиця св. Антоніна

Каплиця св. Антоніна знаходиться між монастирською їдальнею і головною залою. Спорудження каплиці було завершена на початку XIV століття. У ній знаходяться поховання каноніків, а також засновника домініканського монастиря.

Для настінних розписів каплиці використовувалася темпера (фарба на яєчному жовтку), на картинах видно ангелів-музикантів, які грають на різних інструментах, а також зображення самого святого Антоніна.

Гробниця Фоми Аквінського

Найвідоміша пам’ятка монастиря – мавзолей, де похований середньовічний богослов Фома Аквінський.

Будівля поховальної споруди була завершена на початку XVII століття, за часів коли католики почали активну боротьбу з Реформацією

Монумент зроблений з кольорового мармуру і декорований покритими позолотою виробами з дерева, колонами, численними статуями і розписами, зробленими французьким майстром Турньє.

В кінці XVIII століття, за часів революції мавзолей був розграбований. Від колишнього оздоблення залишилися тільки колони.

Сучасний мавзолей тільки віддалено нагадує колишній, але останки святого знову знаходяться тут з 1974 року, після реставрації церкви.