Визначні місця Франції

Село Короля-Сонце

Людовік чотирнадцятий, прозваний Королем-Сонцем та Чудовим, ріс сиротою: він став спадкоємцем престолу у п’ятирічному віці. Натомість, коли змужнів, з лишком заповнив недоотримане у дитинстві. Невдоволений своїми столичними апартаментами – Лувром та Тюїльрі, Король-Сонце вирішив перебудувати мисливський будиночок у селі Версаль та створити там справжнє диво світу.

Незабаром на місці диких лісів, де полювали пращури Людовіка, з’явився парк із незліченними алеями, скульптурами, каналами, альтанками та фонтанами, а навколо мисливського будиночка збудований розкішний палац – Великий Тріанон. Центром його стала Дзеркальна галерея, що простяглася на 73 метри. З одного боку цієї парадної зали було влаштовано 17 великих високих вікон, на десятисантиметровій відстані від них – величезні дзеркала, де відображалося небо, ставки, фонтани та скульптури парку. Все разом створювало ілюзію безмежного, сповненого переливами світла простору. Навіть меблі в Дзеркальній галереї були зовсім особливі: столи відлиті зі срібла, апельсинові дерева росли в діжках із золота, а в кришталевих люстрах горіло безліч свічок – словом, такої гарної казки світ не бачив навіть уві сні.

Версальський палац грабували, відновлювали, знову розоряли і знову відбудовували, але не змогли його знищити. Цей палац став взірцем для правителів усього світу – всі хотіли створити щось подібне до французької казки. Але це нікому так і не вдалося: наслідування завжди гірше за оригінал.

Острів лицарів

На півночі Франції, в Нормандії, є дивовижне місце: за півтора кілометри від материка розташувався гранітний острів-скеля. Колись його схили були вкриті густим лісом. Нині тут знаходиться монастир святого архангела Михаїла – Мон Сен-Мішель. Прибережні піски, переміщаючись, видають звуки, схожі на нескінченну сумну пісню.

У десятому столітті на острові оселилися ченці-бенедиктинці, а через 200 років сюди прибули лицарі Ордену Святого Михаїла.

Почалося будівництво. На найкрутішій північно-західній частині острова виникло абатство. Інші схили були зайняті будинками. Міцна стіна з вежами оточувала всі будівлі, і проникнути до них можна було через єдині ворота. По єдиній вулиці повз східчасто розташовані будинки можна пройти до церкви, яка, особливо і є вершиною острова: створене природою і руками людей злилося в єдине ціле.

Укріплений монастир не підкорявся світській владі, і тому його намагалися захопити французи, то англійці, але все безуспішно. А під час війни (1337-1453) лицарі та ченці витримали облогу, яка тривала 30 років.

Але найсерйознішу шкоду монастирю завдали революціонери. В 1792 вони припливли на острів, ченців розігнали і влаштували тут в’язницю.

Зараз Мон Сен-Мішель, перетворившись на своєрідний готичний заповідник, виглядає майже так само, як у тринадцятому столітті. Особливо урочисто виглядає Зал Лицарів, де збиралися, брязкаючи шпорами, закуті в лати непереможні воїни. Здається, що вони миттю вийшли звідси і ось-ось повернуться.

На самій вершині острова встановлена ​​позолочена статуя Архангела Михайла, що підняв меч. У променях сонця він сяє, мов блискавка.