Одні з найпопулярніших місць Парижа: Єлисейські Поля та собор Паризької Богоматері

Найвідоміший паризький собор

Він популярний у першу чергу через давно написаний роман Віктора Гюго, який встановив своєю мішенню знову закохати французів у цей храм. До речі, ця мета йому дуже вдалася. А ось ставити під сумнів цю любов навіть не виходить – були періоди Великого Французького перевороту парижани схильні були відплачувати Робесп’єру навіть за те, щоб собор не знесли.

І тепер, ймовірно, Гюго варто дякувати за надану (або повернену) любов до храму. У пори владарювання Людовіка XIV (а саме за сто п’ятдесят років до виходу роману Гюго у світ) Храм Паризької Богоматері не по-дитячому зазнав серйозних руйнувань, що послужило позбавленню всіх творів мистецтва. А ось у пору знаменитої революції, Робесп’єр нехай навіть і не зніс собор, як обіцяв, зате наказав позбавити голови всі статуї, які його прикрашали. Тому саме книга Віктора Гюго хоч і через десять років, але допоміг розпочати реконструкцію, яка презентувала собору та нових химер.

Вважалося, що храм буде побудований настільки великим, щоб міг помістити в себе всіх жителів Парижа, а в той час їх було близько десяти тисяч. Але тепер можна бачити, що собор настільки великий, що цілком може помістити в собі багатоповерховий будинок. А ось наступна характерна риса храму полягає в тому, що замість внутрішніх стінок у нього низки, об’єднані перекриттями.

Головний проспект Парижа

Напевно, вона одна з найбільших головних проспектів Парижа, яка, безсумнівно, приваблює своєю красою в денний час і своєю романтикою у вечірній час. Вона черпає початок від площі Згоди і тягнеться на два кілометри до самої Тріумфальної Арки.

Історія цієї вулиці не така багата, як хроніка паризького собору. Все тому, що майже до 1616 вона не привертала нічиєї уваги. А ось вже після цього Марія Медічі, на той момент королева Франції, наказала ушляхетнити це місце. Через десятиліття придворний архітектор спроектував це місце, що згодом став прогулянковою зоною Гран-Кур. Будинки тут почали виникати лише до половини XVIII століття, але все ж таки в ті пори Єлисейські Поля існували безлюдними, та й не особливо не небезпечними, тому на вулиці споруджували гвардійські пости.

З періодом Єлисейські Поля стали більш привабливими, на вулиці почали розташовуватися будинки найвідоміших людей, таких як 3-го президента Сполучених Штатів Джефферсона, французького президента Пуанкаре та актриси Сари Бернар.

В наші часи Єлисейські поля можна назвати майже серединою Парижа, паризького шику. “Ім’я” алея придбала від стародавнього острова Елізіума, місця, де безтурботно можуть жити праведники та герої, яким бог подарував безсмертя. Але з іншого боку, за чутками, нерухоме майно на Єлисейських полях коштує настільки недешево, що тільки півдюжини чоловік з усіх жителів Парижа зможуть дозволити собі цю розкіш. Але, незважаючи на це, вулиця зайнята в основному найдешевшими бутиками, ресторанами та готелями.